У нас, у Вершників, свої власні уявлення і понад усе ми ставимо особисту свободу, справедливість і відповідальність людини перед суспільством. Запевняю вас, зараз впадуть всі межі і Вершники захоплять вас усіх за собою. Не в наших правилах бачити, як сильний кривдить слабкого і що хтось мерзне взимку на вулиці і страждає від голоду.
[...]
За ціною він обіцяв не постояти, тим більше, що князя вже сповістили про те, як у Тевране навчилися боротися з тими панами, хто не поспішає розплачуватися вчасно і намагається нажитися таким чином. Після цього його сіятельство вирушило до Школи верхової їзди і дружина міста Теврана продемонструвала йому свою вишкіл. Закуті в виблискує на сонці [...]
Через три з половиною місяці Іль вирішив, що вони можуть сміливо залишити Тевран і рушити далі, в Авсарію. За цей час він зробив те, про що пообіцяв своєму тевранскому другу Гаю Флагору, - навчив городян ще добрим півтора десяткам ремесел, але найголовніше, у новій механічної майстерні Гастерія Колкса була побудована справжнісінька парова машина, яка [...]
У сім років, хлопці, я вже рубав лозу на повному скаку не дитячої, а дідівської бойової шашкою. Ох, і не важка вона мені тоді здавалося, зараза. Ну, і про найголовніше для вас, хлопці, мій рід налічує вже майже дев’ять століть і весь цей час ми били воїнами і мали будинок, який стояв на нашій [...]
Як тільки ви всі будете готові до цього, ми поскачем в Авсарію і ти зможеш не тільки заглянути додому, ми навіть станемо табором біля вашого замку і поживемо там якийсь час. Айдер зніяковіло опустив голову і запитав: - Граф Ільхам, а ти дійсно граф або просто Вершник? - Чи винне посміхнувшись, він додав - [...]
Як би мені не нажити неприємностей. Барон Лардок тут же почав заспокоювати його: - Граф Ільхам, наш друг і вчитель, святий отець Вастос, дав господу обітницю не пролиття крові, але нам-то адже ніщо не заважає порубати на шматки ту наволоч, яка надумає перевіряти, лішішь ти його життя чи ні. - Чи забрав у Айдера [...]
Святий отець, що сидів на тих козлів, сердито огризнувся: - Чи, ти і так надрали понад усяку міру. З тебе вистачить. - Чорт, але я не хочу їхати додому! - Вигукнув Іль - Поїхали тоді до Гаю, вип’ємо в нього квіткового чаю! Чернець зупинив молламов, встав з козел, підняв сидіння і дістав з-під нього [...]
- Після чого крикнув - Джеб, скільки ми тобі повинні за частування. Шинкар, один з синів Флер Тіберія, господаря заїжджого двору і сідельних майстерні при ньому, сказав у відповідь: - Нічого, святий отець. Всі за рахунок закладу. Барони Рейн і Лардок Іля підхопили під руки й обережно повели його до виходу. Айдер кинувся слідом [...]
Так, про величне диво ти нам розповів, граф Ільхам. Рейну, між тим, цікавило зовсім інше. Мало не сумували голосом він вигукнув: - Граф, невже якщо ти вб’єш якогось покидька, то все Вершники загинуть? Це ж жахливо! Іль п’яно шатнулся, налив собі в кубок ще вина, випив його, голосно гикнув, після чого не поспішаючи скрутив [...]
Розповідав він мені і про молламах. Знаєте, хлопці, хоча мій дід і відважний Вершник, а воїн він такий, що мені за ним ще гнатися і гнатися, одного він так і не зміг зробити, впоратися з молламамі і поставити їх під сідло. Ну, а мені його розповіді про Ромварене і особливо про молламах, були для [...]